В єдності – сила народу!

В ХХІ столітті значення ЗМІ важко переоцінити. На даному етапі головною зброєю в світі є не ядерна, не космічна, а інформаційна зброя. Звичайно, ви скажете: «Як інформаційна? Адже ядерною зброєю можна за лічені секунди знищити весь світ…» Звісно, це так, але ми знаємо, що ядерна зброя застосовується як інструмент впливу, засіб залякування і демонстрації могутності країни.
Якщо ми проаналізуємо воєнні конфлікти, які відбулися протягом останніх 50-ти років, і визначимо причину їхнього виникнення, то побачимо, що проблема полягає в поглядах людей, на які здійснювався і здійснюється величезний тиск з боку інших країн, яким такі конфлікти вигідні. Деякі вигоду вбачають в тому, щоб будь-якою ціною мати плив, шляхом просування своєї партії або людини. Інші отримують колосальні прибутки від продажу зброї не тільки сторонам, які конфліктують, а й усьому світу.
Думка народжує дію. Так і з сформованого погляду людей на певні події, з’являються конфлікти.
В сучасному світі загальноприйнятним є те, що демократія є найкращою формою правління, оскільки дбає про права людей шляхом відстоювання інтересів кожного. На перший погляд це так і є, але мало хто замислюється над тим, що в умовах багатопартійності такого «дбайливого» захисту прав людини ми не помічаємо. І це, тому що могутні країни маніпулюють більшістю, відстоюючи інтереси виключно своєї країни і пропагують це ніби на демократичних засадах.
Наведу такий приклад: в лютому 2011 року в Лівії відбулося військове протистояння між силами лідера країни полковника Муаммара Каддафі та Національної перехідної ради Лівії, результатом якого стало повалення диктатури і вбивство лідера. Причину повстання громадяни Лівії вбачали в диктатурі та в недостатній демократизації суспільства. Однак, проаналізувавши діяльність Каддафі, бачимо: освіта і медицина були безкоштовними, бензин коштував 0,14 дол. США; молодятам держава виплачувала на купівлю квартири 64 000 дол.; великі податки та збори було заборонено; на розвиток бізнесу виплачувалась одноразова допомога в розмірі 20 000 дол., та ще багато іншого.
З приходом до влади Муаммар Каддафі отримав дуже бідну країну, в якій в деяких районах навіть не було електричного світла. Вивівши Лівію на світовий рівень, зробивши її однією з найбільш соціально розвинених країн, Каддафі отримав не заслужену ним революцію. І це, тому що люди швидко забули, як бідно вони жили… На цій хвилі громадянам Лівії зацікавлені країни піднесли всі красоти «західного життя». Тільки ніхто не сказав їм, якою ціною даються ці красоти. Це: високі податки та збори, політична заангажованість, олігархізм та багато іншого.
Ще одним прикладом є могутня країна Югославія. Тут мирно проживало багато народів, зокрема: серби, хорвати, македонці, боснійці, словени та інші. Причиною воєнних конфліктів та революційних рухів стали сварки між народами, в розгортанні яких приймали безпосередню участь зацікавлені країни. І результатом чвар і погорди народів став розпад могутньої країни на маленькі шматочки, якими дуже легко маніпулювати.
Метою статті є не реклама або прихильність автора до певної форми правління чи державного устрою. Я наголошую на тому, що історичний досвід показує, як важливо формувати єдину ідею серед багатьох народів, які проживають в теренах однієї країни. Також велике значення має ставлення громадян до політичних подій в країні. Прислів’я: «Моя хата скраю, нічого не знаю» дуже влучно змальовує відношення більшості людей в Україні до подій, які розвиваються.
Як не згадати, що вибір кандидата в депутати, чи у президенти необхідно робити не в кабінці для голосування через формальні причини, і дуже часто через безальтернативність, а підходити до цього, як до одної з найважливіших і відповідальних подій життя. Ми часто не розуміємо важливості наших дій. Своєю байдужістю до виборів і тим, що не приймаємо активну участь в житті нашої країни, ми формуємо дуже негативні наслідки. Дехто скаже: «Я не хочу іти на вибори, бо вони не чесні, там за мене все порахують». Шановні громадяни, підтасувати бюлетені не так просто, а в деяких випадках навіть неможливо. Саме той, один голос, який, не проголосувавши, ми змарнували, може на краще чи на гірше змінити наше майбутнє.
Сучасна політика, яку ще часто називають “брудною”, – це небезпечна і безжалісна гра, в якій немає друзів, а є тимчасові союзники, яких в більшості випадків об’єднує спільний ворог. Це проявляється як у внутрідержавному житті країни, так і між окремими країнами.
Перестаньте вірити в “добрих” дядьків із Вашингтону чи Москви, бо першим і другим наша країна сильною не вигідна. Навіть Макіавеллі в своїй праці «Государь» писав, що сусіди чи захоплені держави, мають зважати на розбіжності в їхніх поглядах на політичне життя. ?
Наша Україна не стала виключенням – з отриманням незалежності виникли розбіжності щодо напрямків розвитку. Одні вбачають найбільш перспективним Євроінтеграцію, інші – більш тісний взаємозв’язок з Росією та країнами СНД. Через відсутність єдиної політики збоку президентів і єдиної національної ідеї ми маємо теперішній стан подій в нашій державі. За всі роки незалежності ми так і не зрозуміли, що окрім нас самих про наше майбутнє ніхто не подбає. Жодна з країн, яка з трибуни заявляє: «Ми з вами, ми допоможемо!» буде допомагати лише доти, поки їй це буде вигідно. Звинувачувати в цьому інші країни немає сенсу, оскільки вони дбають про своє майбутнє.
Дуже болісно слідкувати за подіями, в яких українець вбиває українця, коли брат йде на брата. Це відбувається через інформаційної війни – вплив інших країн, яким, я повторюю, не потрібна сильна країна поруч з їхніми кордонами. Події на Майдані та на Донбасі відбуваються, в першу чергу, через розбіжності у поглядах громадян. Звісно, до цього приклали свої зусилля інші країни. Я не хочу говорити про ці країни і називати їх, оскільки в подальшому не хочу провокувати громадян.
А лише хочу сказати, що ми могутня нація, яка має свою велику і славетну історію! Ми – могутня країна, яка має колосальний потенціал! Ми все маємо для того, щоб дуже добре жити, але на жаль не маємо єдності…
Тож, я б дуже хотів цією статтею донести до відома всіх громадян України: «Ми не маємо права воювати один з одним, тому що є багато проблем, на які треба звернути нашу спільну і пильну увагу, а не вбивати один одного. Звісно, сьогоднішні події зайшли дуже далеко, я маю на увазі Донбас. Однак вважаю, що не пізно все виправити. Якщо владарюючі не в змозі домовитися, необхідно за стіл переговорів сісти самим громадянам!
Люди, війна на Донбасі вигідна тільки владі! Ви тільки подумайте, з ким ми воюємо??? Війна йде з нашим братом! Яка різниця, яких він поглядів? Він є брат, і цим все має бути сказано. Ми одна країна, ми одна нація!
Дмитро Чуяс, правозахисник, житель Луганщини

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *