Захмелілий феодальний лад в Україні

На протязі сучасної історії України найбільшу кількість автомобілів, які в ході подальшого судового розгляду було виявлено «п’яними», лідерство, напевно, тримає «Ленд Крузер». Схоже, саме цей автомобіль найчастіше був «п’яним», і тому ні за що, ні про що дискредитував своїх власників.
Не виключенням стало і місто в центрі України, яке, кажуть, схоже на маленький Париж, – Кіровоград (Єлисаветград), який тепер називається Кропивницький. В серпні 2016 р. місцеву громаду сколихнув скандал за участі, так званих представників Феміди. Під час патрулювання працівники поліції зупинили автомобіль судді «О!», Кіровського районного суду у зв’язку з тим, що не працював підсвічувач номерного знаку. За поясненнями поліцейських алкотестер показав 1,27 проміле в крові «славнозвісного» автомобіля.
Зустрівши з реальністю в особі патрульних поліції, автівка «напідпитку» намагалася втекти, проте її було затримано. У зв’язку з цим працівниками патрульної поліції складено ряд протоколів про адміністративне право-порушення, зокрема, за водіння в нетверезому стані та за злісну непокору працівникам поліції.
Під тиском громадськості Кіровський районний суд м. Кіровограду, помилково визнав водія винним у правопорушенні – керуванні в стані алкогольного сп’яніння. Проте Апеляційний суд Кіровоградської обл. виправдав водія, оскільки встановив, що суддя п’яним не був. Вірогідно, п’яним був його власний автомобіль, оскільки, автомобілі, саме Тойоти найчастіше захоплюють своїх водіїв у заручники, коли їх заправляють спиртом (біоетанолом).
Чому знову таке сталося?
Немає необхідності в деталях розбирати цю справу, щоб констатувати – в Україні панує феодальний лад – одна з найганебніших рис сучасного українського суспільства. Так, судді, прокурори, керівна ланка МВС регіону (області) фактично утворюють групу, на членів якої не розповсюджується закон. І, як наслідок, в невеликому місті фактично всі посадові особи правоохоронних та судових органів пов’язані між собою. А солідарність щодо лояльності в такій феодальній групі цінніша за принцип Верховенства права, цінність якого взагалі незрозуміла людям, які, як правило, обіймають посади державних службовців.
В принципі така ситуація є природною – експеримент по створенню пролетарської держави зазнав поразки, і Україна повернулася туди, де й була на початку ХХ ст. Прикро, що знищені, як клас, поміщики, повернулися до життя майже миттєво, а інтелігенція – ні. Зрештою, не про це.
Якщо звернутися до умовно узагаль-неного визначення феодалізму, наведеного в словнику української мови, зазначений термін має наступну дефініцію: суспільно-економічний лад – це лад, основою якого є власність феодалу на засоби виробництва, насамперед на землю, і неповна власність на основних виробників (кріпаків), а також право здійснювати державну владу на своїй території.
Таким чином, з урахуванням того, що сьогодні в Україні основним засобом «виробництва» є не земля, а можливість здійснювати державну владу, ми маємо такий собі український неофеодалізм.
Якщо звернутися до історичного досвіду, то подолання феодального ладу відбулося внаслідок, перш за все, буржуазних революцій. Так, підприємці були зацікавлені у встановленні гарантованих свобод підприємницької діяльності. Це, природно, привело до розвитку, так званих, «прав людини», становленню принципу верховенства права та багато іншого.
Умови утворення та існування буржуазного ладу в сучасній Україні не лишають надії сподіватися на те, що сьогоднішнє підприємництво (більші й менші олігархи) дійсно зацікавлене у встановленні правової держави. Однак можна стверджувати – сьогодні в Україні передумов для якісного переходу від феодального ладу до рівноправного суспільства не існує. Потуги громадськості, постійне тикання носом західними кредиторами українських можновладців щодо незадовільних результатів їхніх реформ, тощо, можна залишити за дужками, як такі, що є неприродними, тому і безрезультатними. Так, фактично члени суспільства можуть боротися лише з певними членами системи феодального ладу, а не з самою системою, що зрештою дискредитує найсвітліші наміри, і не призводить до суттєвих змін. А представників ЄС та США скоріше втягнуть в корупційні схеми, ніж вони зможуть побороти корупцію в України, яка не є вадою української держави, а є її системо утворюючим елементом.
Таким чином, питання, як в Україні можна подолати соціально-економічну систему, притаманну глибокому середньовіччю, залишається відкритим. В українському суспільстві дійсно відсутні впливові групи населення, які були б в цьому зацікавлені.
Якщо ж намагатися побудувати цивілізовану державу шляхом її еволюційного розвитку, то можна уникнути ситуацій, коли особи, які здійснюють правопорушення, уникають покарання у зв’язку з їхнім «соціальним» статусом? Які ж системні зміни необхідно втілити в життя?
Процесуальне законодавство України має бути змінено таким чином, щоб будь-які справи щодо правопорушення «вищих» посадових осіб регіону, не розглядалися у тому регіоні, де несе службу правопорушник. Європейський спосіб вирішення проблеми впливу посадової особи на вирішення справи, яка стосується державного службовця, шляхом тимчасового відсторонення його від посади, в українських реаліях не є дієвим, оскільки такі рішення приймаються не в кабінетах, а в банях.
Таким чином, щоб мінімізувати вплив умовного підозрюваного прокурора – кума судді, відсторонення прокурора не є достатнім. Необхідно унеможливити розгляд справи кумом підозрюваного.
За таких умов правопорушник суддя, скоріш за все, фактично понесе фінансову відповідальність і буде вимушений занести пакет грошей посадовцю іншого феодального округу. Така ситуація, навіть і близько не нагадує цивілізоване суспільство, проте вибір стоїть між відсутність будь-якої відповідальності та хоча б якою-небудь.
В Україні відсутні здорові сили, які могли б якісно змінити ситуацію на краще. Особи, які сьогодні закликають до реформ, виявляється, уявляють собі реформи дещо інакше, ніж того вимагає громадська спільнота.
Враховуючи вищевикладене, напро-шується невтішний висновок: нинішню систему державної влади не можна реформувати, тому вона є найгострішою проблемою для української держави. Так, українське суспільство сьогодні не в змозі ані забезпечити хоча б якийсь справедливий розподіл матеріальний благ, ані запропонувати систему, яка б гарантувала норми поведінки, обов’язкові для всіх. Це, власне, і є правом у розумінні цивілізованих країн.
На початку ХХ ст. Українська Народна Республіка зазнала поразки і загинула, головним чином, внаслідок неспроможності та нерозуміння тогочасною українською елітою того, що сучасність вимагала від неї «землю – селянам». Саме тому, комуністично-більшовицькі ідеї виявилися більш притаманними українцям та такими, що в більшій мірі відповідали соціальним запитам суспільства.
Сьогодні ситуація в Україні нагадує історію сторічної давнини. Чи зможе вона стати державою, придатною для життя? Це питання загрозливо відкрите. Відповідь на нього матимемо за декілька років.
Єдине, слід пам’ятати народне прислів’я: «Брехня – на ніжках тарганів: того й гляди підломляться».
Автор статті: Дмитро Погорєлий, адвокат, правозахисник.
Фото з сайту ОСА: http://oca.news/do-sudu-prinesli-plyashki-z-pid-gorilki-i-kermo-vid-avto-z-napisom-suddi-rulyat-foto/

Від редакції: В рамках всеукраїнського громадського проекту «Корупція боїться світла» редакція відкриває справжні імена тих, хто правду перетворює на брехню, хто на чорне каже біле і навпаки, і кому це, на жаль, сходить з рук. Таке враження, що ці люди всіх нас вважають повними ідіотами чи гірше – тваринами. Але, на щастя, вони помиляються, бо очі народу, хоча і не дуже пильні, бо ним дозволено таким особам сісти у крісло суддів, та все ж бачать все. Народ, як правило, заднім числом починає розуміти свої помилки і виправляє їх.
Ми покликані висвітлювати ці помилки, щоб скоріше почати їх виправляти.

Україна має знати своїх «героїв» у мантіях: Суддя «О!», Кіровського районного суду – це ГАЛАГАН ОЛЕКСІЙ ВАЛЕРІЙОВИЧ.
На фото: Суддя Кіровського районного суду Галаган О. В.
Згідно декларацій: про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру за 2015 р. у судді О. В. Галагана членами сім’ї якого є лише батьки. Їхні доходи складаються з зарплати – 215 551,00 грн, пенсії батька – 93 552,00 грн .і пенсії матері 63 804,00 грн. Майно: Житловий будинок, придбаний в 1998 р. 104.6 (м²), земельна ділянка 1522.8 (м²), придбана в 2001 р., гараж 32.1 (м²), житловий будинок 1322.98 (м²), придбаний на ім’я матері пенсіонерки в 2013 р., де, згідно з документами, 10 відсотків належить судді Галагану О.В., крім того, – один житловий будинок 104.6 (м²), придбаний в 2013 р. також на ім’я матері, і лише 20 відсотків згідно документів, належить судді О. В. Галагану. Також на ім’я матері судді в 2012 р. придбано гараж 28,10 (м²), Їздить суддя на автомобілі ВАЗ 21013, 1300 куб. см. 1984 р. випуску або на УАЗ Патриот, 2700 куб. см. 2006 р. випуску.
В статті вказано, що Апеляційний суд Кіровоградської області виправдав водія, оскільки встановив, що він п’яним не був. А відбулося це під головуванням судді ТКАЧЕНКО ЛЮДМИЛИ ЯКІВНИ.

На фото: Суддя Апеляційного суду Кіровоградської області Ткаченко Л. Я.
Згідно декларацій: про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру за 2015 р. у судді Л.Я. Ткаченко, членами сім’ї якої є чоловік і дитина. Їхні доходи складаються із зарплати – 225 854,00 грн, матеріальна допомога – 13 398,00, з Росії отримано в переводі на гривні 5 972,00 грн, доходи інших членів сім’ї – 2 313,00 грн. Майно: квартира 42 (м²) земельна ділянка 15 (га), члени сім’ї мають інше нерухоме майно 25 (м²) і земельну ділянку 18 (га),
В рамках всеукраїнського громадського проекту «Корупція боїться світла» просимо читачів повідомляти редакцію про можливі майнові та фінансові активи суддів Галагана О. В.. та Ткаченко Л. Я. або членів їхніх сімей, які не внесені в декларацію, оскільки, на нашу думку, дані декларацій ймовірно такі ж правдиві, як і події які відбулися за рулем. Чекаємо на інформацію від читачів. Після чого зібрані матеріали буде передано в Національне агентство з питань запобігання корупції.
В якості післямови: в Фейсбуці на сторінці Романа Синиціна вказано: https://www.facebook.com/photo.php?fbid=10201958821970280&set=pcb.10201958823450317&type=3&theater «Паралельно у Ленінському район-ному суді м. Кропивницького буде розглядатися кримінальна справа щодо патрульних за фактом перевищення ними службових обов’язків».
Фото: з сторінки Романа Синиціна https://www.facebook.com/photo.php?fbid=10201 958821970280&set=pcb.10201958823450317&type=3&theater

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

close slider

Ваша персональна інформація залишається конфіденційною та стороннім особам не надається!