“Покликані принести справедливість там, де її не було….”

Пане Артеме, на Ваш погляд, чи достатньо ефективно ведеться боротьба з корупцією в Україні? Як її покращити? Чи можна подолати корупцію в теперішній непростій ситуації в Україні?
Щоб дати оцінку ефективності антикорупційній боротьбі, мабуть, треба визначитися з головними критеріями цієї оцінки та її основними складовими. Якщо брати за критерії рішення судів щодо корупційних справ, звичайно, оцінка не є високою. На жаль, з-поміж майже 40 кримінальних проваджень, переданих до суду за матеріалами розслідувань НАБУ, є лише декілька вироків, більшість з яких затверджують так звану «угоду зі слідством». Якщо говорити про кількість розслідувань, то ми маємо позитивну динаміку. Є кримінальні провадження, розслідування яких до створення нашого антикорупційного органу, не починалися. А тепер вони у полі зору Бюро, і ці розслідування, на підставі винесених відповідних судових рішень, в майбутньому можуть дати можливість для повернення коштів державі. Сьогодні велику кількість коштів і майна арештовано, проте через відсутність судових рішень ми не можемо їх повернути на рахунок державного бюджету.
Ви пам’ятаєте, що Парламент прийняв зміни до Конституції та законодавчих актів в контексті судової реформи, і ці зміни набули чинності 30 вересня цього року. Ми, як ніхто інший, відчули їх, адже вже провели затримання судді без процедури зняття з нього суддівського імунітету. Проведення судової реформи – надзвичайно важливе завдання для України. Якщо ми сформуємо на нових засадах Верховний суд, інші ланки судової системи, тоді отримаємо дійсно незалежну судову гілку влади. Це буде однією з точок неповернення в боротьбі з корупцією та інших реформах на шляху до євроінтеграції. Тож завдання номер один для всіх, в тому числі для нас, це – реформування судової системи. Ми підписали меморандум з Вищою кваліфікаційною комісією судів України, постійно передаємо їм матеріали своїх перевірок, коли досліджуємо певного кандидата на посаду судді. Так само активно будемо підключатися до процесу формування Верховного суду.

ДОВІДКА:

СИТНИК АРТЕМ СЕРГІЙОВИЧ – Директор Національного антикорупційного бюро України

Народився 19 серпня 1979 року в смт Компаніївка Кіровоградської області. Юрист, закінчив Національну юридичну академію України ім. Ярослава Мудрого за спеціальністю «Правознавство» та отримав диплом із відзнакою (2001).
Професійну діяльність розпочав в липні 2001 року на посаді помічника прокурора Ленінського району м. Кіровограда. Працював старшим слідчим прокуратури Кіровоградської області та очолював слідчий відділ цієї прокуратури.
У 2008 році переведений на посаду начальника слідчого відділу прокуратури Київської області, де працював упродовж трьох років. У 2011 році пішов з посади за власним бажанням через незгоду з політикою режиму Януковича та криміналізацію правоохоронних органів. Після цього займався адвокатською практикою.
У січні 2015 року взяв участь в конкурсі на зайняття посади директора Національного антикорупційного бюро України. 16 квітня 2015 року Указом Президента України Артема Ситника призначено директором Національного антикорупційного бюро України.
Одружений, виховує сина та доньку.

Не секрет, що головна проблема сьогодні – викачування коштів за кордон, зокрема, у так звані офшорні зони. Я вважаю, нашим читачам буде цікаво дізнатися про вашу співпрацю з національними і міжнародними правоохоронними структурами та про те, чи є проблеми в цій співпраці.
Питання дійсно актуальне. Ми у своїх розслідуваннях за необхідності направляємо міжнародні доручення в різні країни. Це, звичайно, важливий для нас напрямок роботи, яким займається наш міжнародний відділ. Зараз ми підписали Меморандум про співпрацю з Центральним антикорупційним бюро Польщі, заплановане підписання з Латвійським та Литовським бюро. Ми підписали меморандум про співпрацю і вже відкрили перше провадження у взаємодії з Європейським офісом протидії шахрайству і корупції. Досить плідно налагоджене співробітництво і з іншими країнами. Оцінка такої співпраці, без сумніву, є позитивною. До негативних моментів можна віднести хіба що низьку оперативність щодо строків надання відповідей на наші доручення з деякими міжнародними структурами. Суспільство чекає швидких результатів, однак іноді сама процедура виконання міжнародних правових доручень може загальмувати розслідування. Тому ми намагаємося прискорити ці процеси: підписуємо додаткові документи про співпрацю, які спрощують отримання інформації від компетентних органів інших держав. Прикладом позитивної співпраці є робота з Латвією. Це пояснюється тим, що дуже велика кількість корупційних потоків йшла свого часу через Латвійські банки. Тому взаємодія з Латвією дає хороші дивіденди у розслідуванні корупційних злочинів. На другому місці за оперативністю роботи – Австрія, однак у співпраці з цією державою є певні, чисто професійні, труднощі.
А яка співпраця з Кіпром, який є офшорною країною?
Там також є наші інтереси, ми направляємо до правоохоронних структур цієї країни запити і отримуємо необхідну інформацію. У співпраці з Кіпром немає серйозних проблем чи ігнорування, але все одно Латвія і Австрія – в пріоритеті.
Ваш найтяжчий і найкращий день або подія на посаді директора Бюро. Чи опускались у Вас руки?
Я не можу собі такого дозволити. Ми дійсно сформували потужну молоду команду і просто не маємо права опускати руки, бо на нас дивляться як на останню надію. Що стосується кращого дня, то я впевнений що він ще попереду!
Це оптимістично! Сьогодні, як ніколи, актуальним є питання декларування доходів державними чиновниками різних рівнів. Коли ми йшли до вас на цю зустріч, навіть у мережі анонсували про це. До нас надійшло декілька питань, зокрема одне з них: чи буде НАБУ перевіряти декларації чиновників, прокурорів, суддів та інших осіб, що підпадають під дію Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції», і аналізувати джерела доходів та стиковку декларацій минулих років? Якщо буде, то в якій спосіб?
Стиковку? Що мається на увазі?
От є декларація посадовця, в якій за 2014 рік він декларує одне, а в 2015 році зовсім інше і це «інше» не вбачається із доходів і витрат, які задекларовані за звітний період. Іншими словами, власні декларації чиновника за два-три роки суперечать одна одній. Між іншим, наш вісник започатковує громадський проект «Корупція боїться світла», де кожного суддю чи державного службовця, який «засвітився» у зверненнях читачів чи в журналістських розслідуваннях, ми будемо подавати з фотографією і з короткою інформацією про фінансово-майновий стан для того, щоб читачі чи громадські діячі змогли повідомити про приховані активи судді чи чиновника, а в разі їх невідповідності наданій декларації, направлятимемо такі матеріали в компетентні органи, в тому числі і в НАБУ.
Не завжди декларація повинна відповідати, тому що форма змінилась і вона стала набагато ширшою, ніж була до цього, і, можливо, невідповідність буде саме з цим пов’язана. Я вважаю, що зараз актуальним є питання взаємодії з Національним агентством з питань запобігання корупції (НАЗК), щоб провести таке інформування, в тому числі, і за вашої участі, щоб люди зрозуміли повноваження НАБУ і НАЗК. Багато хто вважає нас єдиним органом. До речі, у деяких країнах аналогічні два органи дійсно об’єднані в один. Наприклад, в тій самій Латвії. До їх обов’язків входить перевірка декларацій, в тому числі, і декларацій щодо фінансування політичних партій…
У Румунії, наприклад, є антикорупційний декларант, який займається правоохоронною діяльністю і розслідуванням антикорупційних справ, і є окремо агентство доброчинства – аналог нашого НАЗК. І там, і там є позитивні і негативні моменти. І важко сказати, яка система краща. Але в будь – якому випадку потрібно, щоб суспільство орієнтувалося, хто за що відповідає. Якщо ми говоримо про декларації, які є потужнім інструментом у боротьбі з корупцію, то спеціальною перевіркою цих декларацій займатиметься саме Національне агентство з питань запобігання корупції (НАЗК), це – їх прямий обов’язок. Але водночас це не позбавляє нас права і обов’язку перевіряти ці декларації. Що я маю на увазі? Коли до НАБУ звертаються журналісти чи представники громадянського суспільства із заявами щодо суб’єкта, який підслідний Антикорупційному бюро, наприклад, щодо незаконного збагачення або внесення неправдивих даних в декларацію, тоді ми як орган, якому підслідне таке правопорушення, здійснюємо аналітичну перевірку (Закон дає нам право це робити) або ж одразу відкриваємо кримінальне провадження і проводимо розслідування (перше таке провадження ми мали щодо Військового прокурора сил АТО К.Кулика). Нагадую, що детективи Національного антикорупційного бюро України здійснюють досудове розслідування злочину, скоєного службовою особою, якщо заподіяна шкода або предмет злочину дорівнює або перевищує суму п’ятсот мінімальних заробітних плат, встановлених на день вчинення злочину (725 тис. грн до 30 листопада 2016 року). Якщо розмір збитків або предмету злочину менше ніж 725 тис. грн, то такі матеріали чи порушені кримінальні провадження передаються до інших слідчих органів, які їх завершують і скеровують до суду.
Але хотів би ще раз наголосити, що основним органом, який займається профілактикою злочинів, пов’язаних із корупцією є НАЗК. До речі, більшу частину матеріалів ми отримуємо саме від них і саме вони можуть і зобов’язані перевіряти декларації, виявляти ознаки чи то фіктивних даних, чи інші порушення та направляти ці матеріали за підслідністю. Тому, звичайно, перевіряти будемо в межах своєї компетенції. Але НАЗК – це основний орган, який закриває цей напрямок антикорупційної роботи. На жаль, почастішали випадки, коли чи-то навмисно, чи через незнання, дехто хоче перекласти всі повноваження боротьби з корупцією тільки на НАБУ. Це можливо, якщо об’єднати ці два органи. Проте якщо в Україні антикорупційна реформа пішла шляхом відокремлення цих двох органів, то основний тягар відповідальності за перевірку декларацій нестиме НАЗК, але й ми в цьому беремо дуже активну участь.
Ви зазначили, що протидіяти корупції можна в два способи: профілактика корупції і покарання за корупцію. Один із моментів профілактики корупції є навчання зі шкільної парти культурі протидії корупції, тобто дітей, учнів, студентів потрібно привчати, що не можна давати хабарі, в тому числі, і за оцінки, привчати бути законослухняними людьми. Звідси запитання: чи є в нас така програма в Україні, якщо немає, чи планується такі речі робити?
Знову ж таки, це питання відсилає нас до попереднього: хто цим повинен займатись? Якраз-от антикорупційні програми профілактики і антикорупційна експертиза – це питання НАЗК, а не НАБУ.
Національне антикорупційне бюро України – це державний правоохоронний орган, який займається розслідуванням та розкриттям корупційних правопорушень з боку вищих посадових осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. Головною функцією Бюро є протидія корупційним правопорушенням, які вчинені високопосадовцями та становлять загрозу національній безпеці України. Враховуючи те, що корупція залишається однією з найсерйозніших проблем, що гальмує розвиток України, необхідність створення Національного антикорупційного бюро України було однією з ключових вимог Європейського Союзу в рамках виконання Плану дій щодо візової лібералізації та подальшого вступу України до ЄС. Національне антикорупційне бюро функціонує відповідно до Закону України «Про Національне антикорупційне бюро України», який було прийнято 14 жовтня 2014 року.
Разом із тим, повертаючись до вашого запитання, я вважаю, що воно правильно сформульоване, тому що виключно правоохоронними заходами, виключно кайданками і ґратами питання не вирішити, дуже важко змінити ситуацію в державі. Саме тому, треба займатися профілактикою цього явища, і найперше, змінити ставлення простих громадян до цього. Корупція процвітає тому, що є ті, хто готові платити, і є ті, хто готовий брати. Корупція народжується в масах, а у верхи вона приходить уже в масштабах, які загрожують національній безпеці. Саме просвітницька діяльність є більш ефективною, ніж каральна. Вважаю, що це робота кожного із нас, незалежно від того, чим ми займаємося. Державна політика має заохочувати розвиток цього процесу, в тому числі за допомогою ЗМІ, навчальних і просвітницьких програм в шкільних та інших навчальних закладах. Брати хабар чи його давати має бути огидно і соромно не залежно від того, знають про це чи ні.
Коли я перебував в Латвії і зустрічався з керівництвом їхнього органу, аналогічного нашому Національному агентству з питань запобігання корупції, то мені показували розроблені ними спеціальні презентації, які вони дають навіть для дошкільних навчальних закладів. В залежності від віку дитини, учня чи студента є своя за складністю навчальна програма з презентацією інформації та матеріалів. І людина, яка досягає повноліття, вже вихована при нульовій толерантності до корупції, і це надзвичайно важливо. Якщо ми не будемо приділяти цьому увагу на всіх етапах розвитку людини, то успіхів у цьому напрямку нам ще не скоро бачити. Будьмо відвертими, за 25 років незалежності всі звикли жити в корупції, корупція дуже багато чим полегшує життя: не хочеш вчити – піди і склади іспити за гроші, хочеш бути правим, коли закон каже інше – плати гроші і вигравай справу. Не хочеш нести покарання за випиту склянку чи десять будучи при цьому водієм – плати і «лихо» тебе омине. Прикладів дуже багато можна привести. Все починається з пологового будинку, де треба дати хабар, з дитячого садка, до якого не хочуть приймати дитину, із школи, де дні народження вчителя чи інші дати – як національне свято за розмахом витрат тощо. Тому це дуже великий і важливий напрямок. І, я сподіваюсь, що ті реформи, які започатковані у всіх сферах суспільства, будуть ефективними, а ми будемо додавати справедливості в суспільство і головне ламати – стереотип, що є недоторкані. Ні, яку б хто посаду не займав, якщо він обґрунтовано підозрюється в скоєнні корупційних правопорушень, він повинен отримати за це покарання.
Які злочини розслідує Національне антикорупційне бюро України?
Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 1 Закону України «Про Національне антикорупційне бюро України», завданням Національного бюро є протидія кримінальним корупційним правопорушенням, які вчинені вищими посадовими особами, уповноваженими на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та становлять загрозу національній безпеці. При цьому детективи Національного антикорупційного бюро України здійснюють досудове розслідування кримінальних правопорушень, передбачених статтями 191, 206-2, 209, 210, 211, 354 (стосовно працівників юридичних осіб публічного права), 364, 366-1, 368, 368-2, 369, 369-2, 410 Кримінального кодексу України, з урахуванням умов, визначених частиною 5 статті 216 КПК України, а саме:
1) злочин вчинено:
●Президентом України, повноваження якого припинено, народним депутатом України, Прем’єр-міністром України, членом Кабінету Міністрів України, першим заступником та заступником міністра, членом Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Антимонопольного комітету України, Головою Державного комітету телебачення і радіомовлення України, Головою Фонду державного майна України, його першим заступником та заступником, членом Центральної виборчої комісії, Головою Національного банку України, його першим заступником та заступником, членом Ради Національного банку України, Секретарем Ради національної безпеки і оборони України, його першим заступником та заступником, Постійним Представником Президента України в Автономній Республіці Крим, його першим заступником та заступником, радником або помічником Президента України, Голови Верховної Ради України, Прем’єр-міністра України;
●державним службовцем, посада якого належить до категорії “А”;
●депутатом Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутатом обласної ради, міської ради міст Києва та Севастополя, посадовою особою місцевого самоврядування, посаду якої віднесено до першої та другої категорій посад;
●суддею Конституційного Суду України, суддею суду загальної юрисдикції, народним засідателем або присяжним (під час виконання ними цих функцій), Головою, членами, дисциплінарними інспекторами Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Головою, заступником Голови, секретарем секції Вищої ради юстиції, іншим членом Вищої ради юстиції;
●прокурорами органів прокуратури, зазначеними у пунктах 1-4, 5-11 частини першої статті 15 Закону України “Про прокуратуру”;
●особою вищого начальницького складу державної кримінально-виконавчої служби, органів та підрозділів цивільного захисту, вищого складу Національної поліції, посадовою особою митної служби, якій присвоєно спеціальне звання державного радника податкової та митної справи III рангу і вище, посадовою особою органів державної податкової служби, якій присвоєно спеціальне звання державного радника податкової та митної справи III рангу і вище;
●військовослужбовцем вищого офіцерського складу Збройних Сил України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Національної гвардії України та інших військових формувань, утворених відповідно до законів України;
●керівником суб’єкта великого підприємництва, у статутному капіталі якого частка державної або комунальної власності перевищує 50 відсотків;
2) розмір предмета злочину або завданої ним шкоди в п’ятсот і більше разів перевищує розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на час вчинення злочину (якщо злочин вчинено службовою особою державного органу, правоохоронного органу, військового формування, органу місцевого самоврядування, суб’єкта господарювання, у статутному капіталі якого частка державної або комунальної власності перевищує 50 відсотків);
3) злочин, передбачений статтею 369, частиною першою статті 369-2 Кримінального кодексу України, вчинено щодо службової особи, визначеної у частині четвертій статті 18 Кримінального кодексу України або у пункті 1 цієї частини.
Ще одне питання пов’язане з Сергієм Лещенком, це запитання із Фейсбука від Максима. Цитую: «Хочу запитати вас про народного депутата України Сергій Лещенко, який потрапив у поле зору ЗМІ з покупкою дорогої нерухомості, але при цьому заявив, що гроші позичили: Олена Притула і цивільна дружина Анастасія Тапольска, а також допомогла його рідна мати. Сергій Лещенко ініціював перевірку НАБУ з даного питання і Ваш орган виявив деякі адміністративні та інші право порушення, але після заповнення Е-декларації ми бачимо, що Сергій Лещенко не вказав “зобов’язання” перед Оленою Притулою та Анастасією Тапольскою, крім того, вказав дуже великі готівкові кошти – понад 100 тис. доларів та 50 тис. євро. Чи буде НАБУ реагувати по даній ситуації, так як Народний депутат піддав сумніву діяльність та проведену перевірку НАБУ????».
Так, дійсно, НАБУ отримало таку інформацію. Інформація про придбання квартири набула резонансу, ми провели перевірку, встановили певні порушення і у зв’язку з наявністю ознак ймовірних адміністративних правопорушень згідно компетенцій відповідно відреагували. Матеріали перевірки направили до Національного агентства з питань запобігання корупції, чи прийняли вони рішення або яке вони прийняли рішення, нам про це ще не відомо, якщо б воно вже було, то ми б про це знали. Що стосується «скомпроментували», то я з цим не згідний. Ми свою роботу виконали, ми не можемо в угоду певним особам, порушувати справи, притягувати до відповідальності за відсутності підстав для цього. Зараз, на скільки я знаю, порушено справу Генеральною прокуратурою. На мою думку, НАБУ було проведено перевірку факту придбання квартири Лещенком, ми провели повну перевірку його фінансового стану і при цьому порушень кримінального характеру не виявили, виявили ознаки ймовірного порушення адміністративного характеру і направили ці матеріали за належністю до НАЗК. Тому я не можу погодитись з тим висновком, що хтось когось скомпрометував.
Останнє питання: Колишній Глава УГКЦ Любомир Гузар сказав: одна із головних проблем в Україні це духовність! Скажіть мені, будь ласка, – продовжує Гузар, – людина яка отримує велику владу, якщо вона не має Контролера з Верху чи вона буде дотримуватися букви закону, якщо вона не дотримується Вищих законів Бога». А яка ваша думка як людини, а не посадовця з цього приводу?
Звичайно, що людина, яка щиро вірить в Бога, на мою думку, має менше ризиків стати корупціонером. Це моє глибоке переконання. Мораль, духовність, виховання народу і дітей в правильному руслі, як ми вже про це говорили, сильно мінімізує ризики розвитку корупції і появи нових корупціонерів. Коли людина виховується за моральним кодексом, вірить у певні духовні речі, то формується як особистість з нульовою толерантністю до корупції.
Дякую Вам за час, який Ви нам приділили, бажаємо Вам успіхів на цій важкій ниві боротьби, з корупцією у вищих ешелонах влади, ми гадаємо, що наша зустріч не остання, більше того для НАБУ в журналі буде постійна сторінка, де Ви зможете донести до громадян України важливу і потрібну інформацію.
Двері Національного антикорупційного бюро України відкриті для ЗМІ, а тим більше для спеціалізованого видання що висвітлює питання боротьби з корупцією. Вітаю вас із виходом першого номеру Вісника. Хай з Вашою допомогою Україна стане менш корумпованою, а наші детективи менш завантажені роботою. На все добре!
Спілкувався: Федір Олексюк,
Фото: Андрія Кімачука

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *